Nicolas
Inscrit le: 26 Jan 2007
Messages: 83
|
 Posté le: Mer Mar 21, 2007 12:16 pm Sujet du message: |
 |
|
Zut ça marche plus mais je peux vous mettrre quelques extraits :
ДОКУМЕНТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ В ФОНДАХ ПОЛЬСЬКОГО
ЦЕНТРАЛЬНОГО ВІЙСЬКОВОГО АРХІВУ
Історія боротьби народу України за незалежність після Першої
світової війни широко досліджена українськими, європейськими,
американськими, канадськими та багатьма іншими істориками.
Особливість її дослідження полягає в тому, що документальні
українські джерела розкидані по різних архівах світу. Це в першу
чергу пов’язане з тим, що українська революція закінчилася для
українського народу поразкою, уряди та військові формування
опинилися на еміграції в різних країнах світу.
Наприкінці 1920 року Директорія, її уряд, військо та громадяни
УНР опинилися на території Польщі. Кордон Польської Республіки
перетнуло у листопаді 1920 року, за даними польських істориків,
близько 40 тисяч українців1, серед яких майже дві тисячі
Документи української історії в фондах
польського центрального військового архіву урядовців разом з членами родин, також вчені, інженери, педагоги,
лікарі, художники, літератори, юристи, актори, церковнослужителі,
землевласники та селяни. Разом з С.Петлюрою виїхали його
дружина, дочка Леся, молодший брат Олександр (полковник
Залізної дивізії), племінник С.Скрипник та інші. Опинилися в
Польщі українські політичні та громадські діячі: І.Огієнко,
Р.Смаль-Стоцький, О.Шульгін, С.Стемповський, Г.Юзевський,
В.Садовський, В.Прокопович, М.Левицький, П.Зайцев, І.Фещенко-
Чапівський, А.Лукашевич, О.Саліковський, І.Токажевський-Карасевич;
генерали та офіцери армії УНР: М.Омельянович-Павленко,
Ю.Тютюнник, М.Безручко, О.Удовиченко та багато інших.
Уряд УНР та Симон Петлюра були зацікавлені розташуватися
разом з армією на етнічних українських територіях – Східній
Галичині та Волині. На цих землям було б можливим вести серед
українського населення мобілізацію до армії, та бути ближче до
кордону. Але представники польського уряду побоювалися, що
можуть втратити захоплені східні території внаслідок відродження
ЗУНР, чи проголошення на них незалежної української держави.
Тому українським союзникам наполегливо запропонували
розташуватися на етнічно польських землях.
Розмістилися урядові установи УНР: міністерства, Вища
військова рада, Головний Отаман з військовою та цивільною
канцелярією у м.Тарнові у готелі “Брістоль”, там же мешкали
члени уряду ( у 1922р. отримали від польської влади окремий
будинок). Міністерство закордонних справ розташувалося в готелі
“Золінґер”. Частина урядовців була розміщена в Ченстохові. За
деякий час Симон Петлюра з родиною переїхав до Варшави.
Дипломатична місія УНР знаходилась у Варшаві, там же
знаходився прем’єр-міністр А.Левицький. Уряд УНР офіційно діяв
у Польщі до 21 квітня 1921р., з серпня діяв під назвою Український
центральний комітет (УЦК), тут же знаходилася Військова місія
УНР на чолі з генералом Зелінським, перейменована в
Українську військову ліквідаційну комісію в ПР.
На території Польської Республіки була інтернована Армія
УНР у таборах у Ланцуті, Щепіорні, Александрові Куявському,
Калішу, Пікуліцах, Стшалкові. Це 6-та дивізія – командувач
генерал М.Безручко, 3-я дивізія – генерал О.Удовиченко, Волинська
дивізія – генерал О.Загродський, Київська дивізія – генерал
Ю.Тютюнник, Запорізька дивізія – генерал Базильський, Херсонська
дивізія – генерал Пузицький, окрема кінна дивізія – генерал
І.Омелянович-Павленко. |
|
FAQ
Rechercher
Liste des Membres
Groupes d'utilisateurs
S'enregistrer
Profil
Se connecter pour vérifier ses messages privés
Connexion
), veux-tu faire un résumé de l'article sans omettre cependant les dates et les lieux d'internements des soldats de l'Armée Ukrainienne de Galicie (UHA) et de l'Armée de l'UNR ?
